Англія: на межі автомобільного апокаліпсису?
У дитинстві я уявляв Англію країною, пронизаною духом пригод, свободою пересування і, звичайно, пристрастю до автомобілів. Мій дід, завзятий автолюбитель, розповідав мені історії про легендарні Британські автомобілі, про гонки на Silverstone і про те, як зручно було подорожувати по країні на машині. Ця картина, на жаль, здається все далі і далі від реальності. Англія, здається, перетворюється на ворожу територію для автомобілістів, і я, як людина, яка цінує свободу пересування на колесах, не можу не відчувати глибокої тривоги.
Я не буду робити вигляд, що проблема в автомобілях. Ми, водії, не завжди бездоганні. Пробки, забруднення повітря, аварії – все це реальні проблеми, які потребують вирішення. Але те, що я бачу в Англії сьогодні, – це не вирішення проблем, а навмисне і, на мою думку, недалекоглядне знищення автомобільної культури та інфраструктури.
Мені здається, що нинішня політика, незалежно від того, хто при владі – ліберали, консерватори або лейбористи – рухається в одному напрямку: придушувати автомобілі. Місцеві ради, особливо у Великому Лондоні, немов оголошують війну водіям, вводячи все більш жорсткі обмеження, підвищуючи збори і встановлюючи камери спостереження на кожному розі.
Іронічно, що всі ці заходи вживаються в ім’я поліпшення життя городян, створення більш екологічного і стійкого середовища. Але що ми отримуємо насправді? Ми отримуємо пробки, які тільки посилюються через обмеження, забруднення повітря через повільну і зупиненої в пробках техніки, і, найголовніше, відчуття, що тебе, як водія, ненавидять і хочуть позбавити свободи пересування.
Нещодавно я провів вихідні, які мали стати святом автомобільної культури. У Сільверстоуні проходила Формула – 1, в Гудвуді – Фестиваль швидкості, а в Лондоні-E-Prix. Я з нетерпінням чекав цих подій, мріючи про швидкість, адреналін і атмосферу автомобільної пристрасті. Але замість цього я зіткнувся з низкою розчарувань.
Дороги були перевантажені, рух був повільним і непередбачуваним. На Silverstone я витратив більше часу в пробках, ніж на перегонах. У Гудвуді мене дратували численні перекриття доріг, які заважали нормальному руху. А на E-Prix мене шокували обмеження швидкості в 20 миль на годину і загроза штрафів за перевищення.
І це ще не все. Потяги постійно скасовувалися або запізнювалися, автобуси були переповнені і некомфортні. Одного разу я ледь не задихнувся у вагоні поїзда з непрацюючою системою кондиціонування. А врешті – решт я отримав повідомлення “не виїжджати” при спробі скористатися станцією Waterloo, де не працювало 14 платформ.
У липні я також зіткнувся з відключенням електроенергії вдома, в офісі та в інших місцях. Це, звичайно, не тільки незручно, але і викликає серйозні питання про надійність нашої інфраструктури.
Останньою краплею стало тригодинне пекло на прикордонному контролі в Folkestone. Стояти в черзі, показуючи паспорт британським та французьким чиновникам, – це не те, що я очікував від подорожі Європою.
Я розумію, що зміни неминучі, і що ми повинні адаптуватися до нових реалій. Але те, що відбувається в Англії, – це не адаптація, а Радикальна трансформація, яка позбавляє нас свободи та зручності.
Що ще більш тривожно, це те, що проблеми з інфраструктурою та прикордонним контролем не обмежуються автомобілями. Нещодавній збій системи управління повітряним рухом став яскравим прикладом того, як наша країна не справляється з простими завданнями. Тисячі пасажирів застрягли в аеропортах, а їхні плани були зірвані.
Я не хочу бути песимістом, але я бачу, що Англія знаходиться на межі автомобільного апокаліпсису. Якщо ми не змінимо курс, ми ризикуємо перетворитися на країну, де свобода пересування – це розкіш, доступна лише вибраним.
Що можна зробити?
Я не знаю всіх відповідей, але я впевнений, що потрібно починати з малого.
- Інвестувати в інфраструктуру: Необхідно терміново ремонтувати дороги, покращувати залізничне сполучення і модернізувати систему управління повітряним рухом.
- Переглянути політику: Необхідно переглянути політику щодо автомобілів, щоб вона була більш збалансованою і враховувала інтереси всіх учасників дорожнього руху.
- Підтримувати автомобільну культуру: Необхідно підтримувати автомобільні заходи, музеї та клуби, щоб зберегти нашу автомобільну історію та пристрасть до автомобілів.
- Шукати альтернативні рішення: Необхідно шукати альтернативні рішення для зменшення забруднення повітря та заторів, такі як розвиток громадського транспорту, електромобілів та велосипедної інфраструктури.
- Зберігати спокій і здоровий глузд: Важливо не панікувати і пам’ятати, що проблеми можна вирішити, якщо діяти розумно і послідовно.
Я люблю Англію, її історію, її культуру, її людей. Я хочу, щоб моя країна була процвітаючою, безпечною та зручною для життя. Я вірю, що ми можемо зберегти нашу любов до автомобілів і при цьому вирішити проблеми навколишнього середовища і пробок. Але для цього нам потрібно змінити курс і почати діяти прямо зараз.
Я сподіваюся, що мої думки та досвід допоможуть іншим водіям, які поділяють мої занепокоєння. Давайте разом боротися за нашу свободу пересування і за майбутнє нашої країни.
Ключова думка: Англія знаходиться на межі серйозних проблем з автомобільною інфраструктурою і політикою, і необхідно терміново вживати заходів для виправлення ситуації.
Мій особистий досвід: Я пам’ятаю, як в дитинстві ми всією сім’єю їздили на автомобілі по всій країні, відвідуючи історичні місця, національні парки і мальовничі куточки. Це були незабутні моменти, які назавжди залишаться в моїй пам’яті. Я хочу, щоб мої діти теж мали можливість насолоджуватися свободою пересування на автомобілі і відкривати для себе красу Англії.
Укладення: Майбутнє Англії як автомобільної нації знаходиться під питанням. Необхідно терміново вживати заходів для поліпшення інфраструктури, перегляду політики та підтримки автомобільної культури. Якщо ми не діятимемо зараз, ми ризикуємо втратити не лише свободу пересування, а й частину нашої національної ідентичності.
