Електрична мобільність для всіх: чому наявність станцій зарядки залишається головним бар’єром для людей з обмеженими можливостями
Перехід до електромобілів – це не просто тенденція, це неминучість. Заборона на продаж нових бензину та дизельних автомобілів у 2030 році сприяє цій трансформації, а уряди, автовиробники та технологічні компанії вкладають величезні ресурси в розробку інфраструктури електромобілів. Однак, незважаючи на видимий прогрес, в тіні залишається одна критична проблема: наявність станцій зарядки для людей з обмеженими можливостями. Недавнє дослідження мотивності та динаміки поля чітко демонструє, наскільки нерівномірно є ця доступність і як це впливає на можливість значної частини населення брати участь у “електричній революції”.
Проблема відстані: більше ніж просто незручності
Згідно з дослідженням, більше 10 хвилин пішки до станції зарядки вже є серйозним бар’єром для більшості британців. Але для людей з обмеженою мобільністю це не просто незручності, це є потенційним непереборним бар’єром. Уявіть собі людину, яка використовує інвалідне крісло, якому потрібно подолати цю стежку в обох напрямках, особливо в негоду чи в темряві. Це не тільки фізично складно, але й потенційно небезпечно.
Я особисто натрапив на цю проблему, коли допомагала бабусею, яка має проблеми з суглобами. Навіть коротка прогулянка до найближчого магазину може перетворитися на тест. Тепер, коли ми розглядаємо можливість переходу на електромобіль, питання доступності станцій зарядки стає ще більш гострою.
Нерівномірний розподіл інфраструктури: Лондон проти решти Великобританії
Особливо жахливим є контраст між ситуацією в Лондоні та решті Великобританії. У Болсійському Лондоні, де 30% всієї британської інфраструктури зарядки зосереджено, середній час ходьби до зарядного пристрою становить лише три хвилини. В той час як в інших регіонах країни цього разу може досягти 12 хвилин і більше.
Це підкреслює серйозну проблему планування та розповсюдження ресурсів. Здається, що пріоритет надається густонаселеним міським районам, тоді як сільські та менш населені райони залишаються осторонь. Це створює ситуацію, коли значна частина населення виключається з “електричної революції”.
Більше, ніж просто відстань: інші перешкоди
Проблема не обмежена лише відстані. Люди з обмеженими можливостями стикаються з низкою інших перешкод, які ускладнюють використання станцій зарядки. До них належать:
- Недостатні місця для паркування: Багато паркувальних місць для електромобілів занадто малі, щоб розмістити інвалідне візки або коляску.
- Важкі кабелі: Важкі кабелі можуть бути недоступними для людей з ослабленими руками або проблемами з зап’ястям.
- Невідоме розташування кабелів: Кабелі, розташовані занадто високими або занадто низькими, можуть бути недоступними для людей з обмеженою мобільністю.
- Відсутність пандусів та іншого доступу до доступу: Багато станцій зарядки не оснащені пандусами, широкими дверима або іншим доступом для доступу для людей з обмеженими можливостями.
- Недостатнє освітлення: Погано освітлені станції зарядки можуть бути небезпечними для людей з порушеннями зору.
Потреба у комплексному рішенні
Рішення цієї проблеми вимагає інтегрованого підходу, який включає:
- Огляд планування інфраструктури: Необхідно переглянути процес планування та розповсюдження інфраструктури зарядки, щоб забезпечити рівномірний розподіл станцій по всій країні, особливо в сільській та менш населеній районах.
- Включення людей з обмеженими можливостями в процес планування: Важливо залучати людей з обмеженими можливостями до процесу планування та розробки зарядних станцій, щоб врахувати їхні потреби та забезпечити доступність.
- Розробка стандартів доступності: Необхідно розробити та запровадити доступ до станцій зарядки, які будуть включати вимоги до паркувальних місць, висоти кабелів, наявності пандусів та доступу до доступу.
- Забезпечення фінансових стимулів: Необхідно забезпечити фінансові стимули для встановлення зарядних станцій, які відповідають вимогам доступності.
- Підвищена обізнаність: Необхідно підвищити обізнаність громадськості щодо проблем, з якими стикаються люди з обмеженими можливостями при використанні станцій зарядки.
Особистий досвід та спостереження:
У рамках моєї роботи в галузі консультацій з доступності я неодноразово стикався з ситуаціями, коли люди з обмеженими можливостями відмовилися від ідеї придбати електромобіль через побоювання щодо наявності станцій зарядки. Це особливо розчаровано, враховуючи, що електромобілі можуть значно покращити якість життя людей з обмеженими можливостями, зменшуючи залежність від громадського транспорту та забезпечуючи більшу мобільність.
Нещодавно я порадив сім’ї, яка розглядала можливість придбання електромобіля для своєї дочки, яка використовує інвалідне крісло. Вивчивши наявність станцій зарядки у їхній місцевості, вони дійшли висновку, що це просто нереально. Це було дуже сумно, оскільки вони дуже хотіли внести свій внесок у “електричну революцію”, але були виключені через відсутність доступної інфраструктури.
Висновок:
Перехід до електромобілів – це не лише екологічний імператив, це також є питанням соціальної справедливості. Необхідно забезпечити, щоб усі члени компанії, незалежно від їх фізичних можливостей, мали можливість взяти участь у “Електричній революції”. Ігнорування потреб людей з обмеженими можливостями є не лише несправедливим, але й контрпродуктивним, оскільки це обмежує потенціал електромобілів для поліпшення якості життя значної частини населення.
Уряди, автовиробники та технологічні компанії повинні взяти на себе відповідальність за створення доступної та інклюзивної інфраструктури зарядки, яка дозволить усім членам компанії використовувати переваги електромобілів. Тільки тоді ми можемо по-справжньому назвати перехід на електромобілі «революцією»-революцією, яка приносить користь усім, а не лише обраним.
Джерело: e34.od.ua
